Допомога :: Пошук :: Список учасників :: Групи :: Зареєструватись :: Профіль :: Увійти, щоб переглянути приватні повідомлення :: Вхід
на сайт
история села.

 
Нова тема   Відповісти     -> Історія та культура
Попередня тема :: Наступна тема  
Автор Повідомлення
vova



З нами з: 31.10.12
Повідомлень: 19

ПовідомленняНаписане: четвер листопада 08, 2012 12:24 pm    Тема повідомлення: история села. Відповісти цитуючи

на другом сайте нашел такую информацию.
http://shampantrans.com.ua/index.php?e=forums&m=posts&q=33

Історія села Моринці, сусіднього з славетною Шампанню

Моринська земля має свою дуже давню історію і зберігає безліч таємниць. До цього часу залишився нерозгаданим вік села, і ще не встановлено, від чого ж саме походить назва Моринці.
Про походження назви села до нас доходять тільки легенди. З них ми й довідуємось, що перші поселенці були люди від південного моря, поселились тут на пагорбах, створили став і назвали його „Морин”, а село Моринці. З іншої легенди дізнаємося, що на цій території була поширена чума, в той час її називали „мор”. Від цієї хвороби померли всі перші поселенці, а ті, що поселились пізніше від слова „мор” і дали назву селу Моринці. Ще з одної легенди ми довідуємося, що в сиву давнину наші предки димом морили бджіл і таким чином добували мед. Отже, від слова „морити” і дали назву селу Моринці.
В архівних історичних документах згадано, що село Моринці було утворене в першій половині ХVІІ століття. Але можна передбачити, що село Моринці виникло значно раніше.
На південній околиці нашого села та на узліссі є земляні вали, побудовані в ХІ столітті київським князем Ярославом Мудрим для захисту Київської Русі від нападу половців, печенігів та татарських орд. А тому ми допускаємо, що Моринці вже були у той час і моринчани брали активну участь у тій обороні.
На північній околиці села є урочище „Наливайкове”, де у 1596 році, захищаючи нашу землю від поляків, вів війну безстрашний Северин Наливайко, не виключено, що за допомогою моринчан. Тут, в урочищі, є криниця, біля якої Наливайко зі своїм військом зупинявся на відпочинок.
Під час визвольної боротьби проти польської шляхти через Моринці проходив із шеститисячним військом Максим Кривоніс. Це наш земляк, народився в селі Вільшана (18 км від Моринець). Максим Кривоніс був перший полковник війська Богдана Хмельницького. Військо Кривоноса рухалось на північ в напрямку сіл Комарівка, Шендерівка. А в районі Богуслава він повністю відрізав дорогу до відступу польським військам Потоцького і Калиновського.
Богдан Хмельницький з своїм військом вийшов з Городищ (що за 45 км звідси), пройшовши село Свинарку (нині Петропавлівка), повернув на північ і через село Валява вийшов в районі Корсуня. В трикутнику Корсунь-Біла Церква-Богуслав польські війська повністю було розгромлено. Максимом Кривоносом було взято в полон Потоцького і Калиновського.
В той час поляки, латиші, литовці, французи і німці в Україні мали свої володіння. Із 1730 року село Моринці мало 50 дворів і належало княжні Яблоновській.
В Моринцях на той час було 169 дворів, 197 сімей, 205 волів, 93 коней, а 76 господарств не мали ні клаптика землі й ніякої тяглової сили. У 1864 ж році в селі вже налічувалося 412 дворів і 2284 жителі.
З 1859 року по 1917 рік село Моринці належали графині Марії Остапівні Браницькій, основний маєток якої був у Білій Церкві, а філіали – у нашій місцевості, у Вільшані та в селі Зелена Діброва, де жила найстарша сестра Т.Шевченка – Катерина.
Взагалі Браницька жила в Парижі, а в Україну приїжджала тільки влітку, повсякденно влаштовуючи бали, проводила веселе дозвілля. В той час у селі була одна церква, корчма, каплиця, п’ять кузень, тринадцять вітрових млинів, церковно-приходська та міністерська школи (1905р.).
У 1964 році, коли готувалися відзначати 150-річний ювілей з дня народження Великого Кобзаря, в Моринцях був наш земляк, заслужений діяч мистецтв України Іван Макарович Гончар. Він висловив ідею створення хати-музею з інтер’єром часів Тараса Шевченка. Такий музей міг би зібрати під своїм дахом зразки чумацького знаряддя, народного мистецтва, одягу, речей домашнього вжитку першої половини ХІХ століття. Цю ініціативу підтримали ентузіасти з Моринець на чолі з художником Іваном Ониськовичем Куликом. Вирішили взяти під музей хату Мефодія Тютюнника – вона на той час простояла пусткою більше ста років. Місцеве господарство викупило цю хату і віддало у розпорядження ентузіастів для створення музею етнографії першої половини ХІХ століття.
В Моринцях також відтворили хату Тарасового дідуся – Якима Івановича Бойка. В такій хаті в 1783 році народилась мати Тараса Шевченка. Тут пройшли її дитячі і юні роки, звідси Катерина Якимівна вийшла заміж в Керелівку.
Тин навколо подвір’я виплетений з вербової лози, подвір’я охайне та затишне, неподалік пасіка. Увагу привертає цікава пам’ятка народної архітектури – надвірня комора. Як і колись в давнину, комора розташована неподалік хати, щоб господарям було зручно нею користуватись. З дня побудови її більше ста літ.
Переступивши поріг хати Якима Бойка, ми потрапляємо в оточення речей домашнього вжитку ХVІІІ століття. Як і в давнину, поблизу порога розташована піч, в якій варили смачний борщ та інші страви в горщиках, випалених в горні з гончарної глини. Приготовлену їжу насипали в розмальовані полив’яні мисочки. В такій печі випікали запашний хліб. Витягши його на припічок, клали на полицю, накривши рушничком.
Спати родині доводилось не тільки на лежанці, полу-топчані, печі, а навіть на долівці та на струганій широкій грушевій лаві. На жердці над топчаном висів повсякденний одяг, у кутку стояла скриня для святкового одягу, рушників та приданого.
Хата, як і колись, повниться пахощами чебрецю та м’яти. На стінах поруч образів, як і завжди, красуються чорнобривці. Серед інших образів – Спаситель, Ісус Христос своєю рукою начебто посилає нам всім Своє благословення. Тож у своїй уяві ми з Вами можемо тільки здогадуватись, як Катерина, дочка Якима Бойка, в молитві звертаючись до Господа, благала Божої ласки, щоб з Григорієм Шевченком, хлопцем з Керелівки, з яким вона познайомилась, шлюб був вдалим, щоб життя йшло в любові і злагоді. Відбулися заручини. Катерина почала готуватися до весілля. Дівчині потрібно було готувати придане, щоб у скрині був буденний і святковий одяг. Це сорочки, корсетки, запаска, свита, кожух, добре намисто, аж тоді вважалося, що дівчина готова до видання.
Після весілля (1802р.) молоде подружжя вирішило жити в Керелівці у батьків Григорія Шевченка. Катерина Якимівна з своїм чоловіком Григорієм Івановичем і трьома дітками – Катериною, Марією, Микитою вісім років прожила в свекрів.
У 1810 році родина Шевченків з дозволу пана Енгельгардта переселилась до Моринець в хату Андрія Колесника (по-вуличному Копія?). Господар в той час був у засланні, а хата його пустувала. Пізніше, коли Копій втік з покари, то зібрав собі ватагу в дрімучому лісі серед боліт і виходив на дороги з Пустих Ярів та Братерського лісу. Пограбувавши там не одного пана, Копій здебільшого роздавав пограбоване бідним. Тож тривожним був притулок для сім’ї Шевченків у тій хаті. Темними ночами Копій навідувався до них, вважаючи що Григорій зі своєю сім’єю мали платити належне йому за те, що користувались його ґрунтом та хатою.
Чимало зусиль доклали Шевченки та батьки Катерини Якимівни, щоб навести в цій хаті лад. Незабаром оселя була побілена, красива, охайна, стояла як квіточка, а маленькі віконечка випромінювали сяйво.
Ось в такій хатині 9 березня (25 лютого за старим стилем) 1814 року і народився Тарас Григорович Шевченко. Господь зробив чудо із чудес і підніс його в сьогоденні до вершин світової слави.
На центральній площі села Моринці стоїть постамент, звідти Кобзар з бандурою в руках палко вітає всіх тих шанувальників Шевченкової творчості, хто прибув вклонитися Моринській землі, що дала людству великого Генія. Тож хай дух Великого Кобзаря окриляє Вас на всі дії і звершення на благо народу, на благо України!
Догори
Переглянути профіль користувача Відіслати приватне повідомлення
Бож



З нами з: 27.03.12
Повідомлень: 15

ПовідомленняНаписане: п'ятниця листопада 30, 2012 1:55 pm    Тема повідомлення: Відповісти цитуючи

Привіт кампана!
Довгенько не заглядав, але от сподобився.
vova красава! Не полінувався статтю з і-нету передрати. І те добре, може хто і прочитає. Хочу зробити тільки кілька своїх зауважень.
Щодо віку Моринців.
Цитата:
"В архівних історичних документах згадано, що село Моринці було утворене в першій половині ХVІІ століття. Але можна передбачити, що село Моринці виникло значно раніше."
Категорично не погоджуюсь, особливо з "утворенев першій половині 17 ст.". Правильніше буде сказати, що то є лише не що інше, як перша з дійшлих до нас писемна згадка про село. І ось чому. Наведу приклад сусідніх сіл.
Отже, одна із версій походження назви села говорить про те, що колись давно перших поселенців викосив мор ( чума). І тільки через багато років село знову відродилося та стало називатися Моринці, від того страшного мору. А скільки років чи століть існувало село до того? Почапинці. Писемної згадки про час заснування Почапинців не знайшов, але факт: на території села знаходяться два скіфських кургани (YII- III ст. до н. л.), віднайдено поселення черняхівської ( перша половина першого тисячоліття н. л.) та трипільської культур (шосте тисячоліття до н. л.). До речі, за однією з версій, назву селу дали переселенці із іншого поселення, яке розташовувалося неподалік, в урочищі Могила. Вони "почапали" звідти (пішли). Мор, могила, переселення... Ніби наштовхує на якусь думку. То скільки ж сотень років цей край був заселений людністю? Чи тисячоліть? Виходить так, що років 8000 (вісім тисяч), ніяк не менше.
Додам, що є ще дві версії походження назви. Перша, це що мов село заснували виходці від якогось моря, і друга, зовсім фантастична. Але valera мої байки не подобаються, то і дражнити не буду.
Далі.
Цитата:
"На південній околиці нашого села та на узліссі є земляні вали, побудовані в ХІ столітті київським князем Ярославом Мудрим для захисту Київської Русі від нападу половців, печенігів та татарських орд. А тому ми допускаємо, що Моринці вже були у той час і моринчани брали активну участь у тій обороні."
Що пра... моринчани чи як там насправді, боронили свою землю від зайд, то погоджуюся стовідсотково. А щодо віку валів, то вже вибачте. Повна дурня.
Отже, коли взяти до уваги, що з допомогою валів як оборонних споруд на початку 1-го тисячоліття до н. л. була зупинена римська агресія, то насипані вони повинні були бути набагато раніше. Відповідно і поселення біля них виникали в тому ж часі. І могли зникати. Чи від винищення ворогом, чи хворобами, чи ще від чого. Хіба історія не знає прикладів, коли зовсім недавно ніби на пустому місці виникали нові поселення і міста, а згодом виявлялося, що колись, ледь не тисячоліття тому, там уже жили люди. Як кажуть у народі, святе місце пустим не буває.

На карті "Змиевы валы на юге Руси" ( не вдалося вставити, розуму не хватає" показано вали раннього залізного віку. Найдавніші залізоплавильні печі знайдено на територій Західної Грузії, і датуються вони першою половиною другого тисячоліття до нового літочислення!!! У Східній Європі та Євразійському степу і лісостепу початок залізного віку співпадає у часі з формуванням ранньокочових утворень скіфського та сакського типів ( приблизно 8 – 7 вік до нового літочислення!) Щось тут не те з офіціозом!

Зараз тему змієвих валів досить “плідно” продовжує розвивати М. Кучера, тупо датуючи зведення валів 10-11 ст. за новим літочисленням. Мудак зі ступінню.
В архівах Ватикану зберігся лист Брунона Кверфуртського, архієпископа, який перебував у Києві 1008 р.за доручення м Генріха II, а далі поїхав до печенігів навертати тих у свою віру. Так от, князь Володимир із військом два дні супроводжував його, щоб чого не вийшло:
„Государ Русов (senior Ruzorum), великий владою і багатствами”, - писав Брунон, - „затримав мене на один місяць і намагався переконати мене не ходити до настільки божевільного народу, де я не зміг би знайти нових душ, але знайшов би лише смерть , та й то ганебну...” Умовляння виявилися безуспішними, і Володимир - якому було дано якесь бачення про долю Брунона - сам проводив його до величезного частоколу, який відділяв Русь від дикого та незвіданого степу. Брунон і його супутники перетнули кордон, за ними – „зіскочивши з коня на землю” - був князь з наближеними.
„Він став на одній височини, ми ж на інший”, - продовжує Брунон. „Обхопивши руками несомих мною хрест, я заспівав благородну пісню (nobile carmen):” Петро, чи ти любиш мене? Паси овець Моїх „(Petre, amas me, pasce oves meas!). Після закінчення респонсорія, государ послав до нас одного зі своїх старійшин зі словами: „Я провів тебе до місця, де кінчається моя земля і починається ворожа. Заради Бога молю тебе, не губи своє юне життя до мого безчестя. Бо знаю, що завтра до третьої години тобі судилося скуштувати безглузду, безплідну і гірку смерть „Я відповів: „Так відкриє тобі Бог ворота Раю, як ти відкрив нам шлях до поган”.
Тобто на той час вали вже були зведені, і явно не Володимиром Святославовичем, який не міг того зробити хоча б із тої причини, що тільки провадив братовбивчі війни.
Зауважу, що дослідженням та датуванням валів займалося багато вчених, і істориків, і археологів, як от В. Антонович та ін. Найближче мені праця зовсім не історика, а представника точних наук Аркадія Сильвестрович Бугая. У свій час він кілька сезонів разом із своїми студентами присвятив вивченню, розкопкам і датуванню валів. А поскільки своїх відкриттів не ховав, то і “вчониє” сподобилися. Тільки чомусь аж через майже 20 років (1958-1974)! Своєю працею А. С. Бугай доказав, що Змієві вали- це не безладне нагромадження земляних насипів, що вони утворюють чотири геніально організовані з точки зору військової техніки, будівельної технології та стратегії укріпрайони, які утворювали єдине ціле з водними перешкодами, взємодоповнюючи одні одного. Оборонні споруди могли використовуватися не лише проти зовнішніх ворогів, а й проти сусідніх племен під час якої усобиці.
Жаль, але не можу вставити карту валів А. С. Бугая (ну не вмію я!). Але прошу повірити на слово і перевірити: три правобережні сектори мають вершиною центр, територію якого займає сучасний Київ. Тут же, на території самого Києва, існувала своя система валів (включаючи Хотівське городище).
Але! Справа внизу карти вали закручені ніби спіраллю, між Комарівкою і Моринцями. Якраз у тому місці знаходиться Лиса гора. Те, що її називають так, дізнався від сусіда. Ми ще туди експедицію робили. Доступ до неї можливий тільки полем лінією шириною метрів триста- чотириста. Схили гори досить круті та порослі дубовим лісом. З неї добре видно Почапинці та Комарівку. Тобто сама гора має стратегічне значення як пануюча над місцевістю. Очевидно, що цю її властивість використовували з найдавніших часів. З останньої війни на вершині гори залишилися засипані окопи.
Питання, яке не дає мені спокою: а чому вали ідуть спіраллю? Здається мені, що не просто так древні будівничі ті вали насипали. Як гіпотезу, можна припустити, що колись там було осібне укріплене городище, яке контролювало може місцевість навколишню, може, дорогу, а може і що значніше. Чи мало яке, вже забуте, сакральне значення? А села навколишні, Моринці, Комарівка, Почапинці могли бути його передмістям, як от Поділ у Києві.
Це так, припущення. Хоча...
Догори
Переглянути профіль користувача Відіслати приватне повідомлення
vova



З нами з: 31.10.12
Повідомлень: 19

ПовідомленняНаписане: понеділок листопада 18, 2013 3:59 pm    Тема повідомлення: Відповісти цитуючи

Спасибо.очень интересно!!
Догори
Переглянути профіль користувача Відіслати приватне повідомлення
vova



З нами з: 31.10.12
Повідомлень: 19

ПовідомленняНаписане: неділя березня 09, 2014 9:25 am    Тема повідомлення: Відповісти цитуючи

я чтото не понял..

200 лет тому назад на свет появился самый известный во всем мире украинец - Тарас Шевченко. Сегодня мы вспомним несколько малоизвестных фактов из его биографии. Родители Шевченко незадолго до его рождения переехали в село Кирилловка. В селе Моринцы семья поселилась когда, когда Тарасу исполнилось 2 года.

http://telegraf.com.ua/ukraina/obshhestvo/1165679-taras-shevchenko-maloizvestnyie-faktyi-iz-zhizni-izvestnogo-pisatelya.html
Догори
Переглянути профіль користувача Відіслати приватне повідомлення
Показувати:   
Нова тема   Відповісти     -> Історія та культура Ваш часовий пояс: GMT + 2 Години
Сторінка 1 з 1

 
Перейти до:  
Ви не можете писати нові повідомлення в цю тему
Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі
Ви не можете редагувати ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете видаляти ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете голосувати у цьому форумі


Powered by phpBB © 2001, 2002 phpBB Group
Вы можете бесплатно создать форум на MyBB2.ru
Український переклад © 2005-2006 Сергій Новосад
Army Design by mfs9 - Strik9